Темпи окупації України російськими військами прискорилися. За травень окупаційні сили захопили найбільше української території цього року – близько 450 квадратних кілометрів. Проєкт Радіо Свобода Донбас Реалії розібрався:
- Яку площу армія РФ окуповує щомісяця?
- Що впливає на швидкість зміни лінії фронту?
- І чому ЗСУ поки не вдається зупинити російське просування?
Цей текст – частина аналітичної програми Донбас Реалії на YouTube:
Протягом місяців боїв Покровськ – один з небагатьох великих населених пунктів на Донбасі, що залишається під контролем України, – був чи не основним напрямком руху російських військ. Зараз від міста до лінії фронту залишається 3-5 км, а від довоєнного населення у 60 тисяч місцевих – менше двох тисяч.
«Росіяни загалом не просунулися в напрямку міста за весь 2025 рік. Лінія фронту на південь від Покровська залишається відносно стабільною. Наразі вони (російські військові – ред.) займаються розширенням флангів на захід, у бік Дніпропетровської області. І формують опорний пункт між Покровськом і Костянтинівкою – це, своєю чергою, може стати проблемою для логістичних маршрутів Покровська у майбутньому, якщо цей опорний пункт розростатиметься й далі, як це було в травні», – розповідає воєнний аналітик, OSINT-дослідник Black Bird Group з Фінляндії Еміль Кастехельмі.
Армія РФ формує опорний пункт між Покровськом і КостянтинівкоюЕміль Кастехельмі
Швидке просування російської армії на цьому відтинку лінії фронту почалося понад рік тому. У квітні 2024-го вона прорвалася через українську оборону в Очеретиному – це був важливий оборонний вузол, який ЗСУ довелося швидко залишити.
Відтоді українські сили місяцями намагалися стабілізувати лінію фронту – але врешті лінія фронту змістилася на десятки кілометрів.
«Очеретине – це була проблема і трагедія. Потім був Прогрес, де теж були провали на лінії фронту, і вони продовжували, продовжували [наступати]. Там дуже багато факторів і, звичайно, намагалися стабілізувати. Не вдавалося закріпитися, у ворога була величезна кількість ресурсів», – пояснює співзасновник і аналітик проєкту DeepState Роман Погорілий.
За даними DeepState, на той момент був пік чисельності угруповання – понад 100 тисяч.
«Уявляєте – зупинити таку орду? Намагалися зупиняти, і прийшов той момент, коли більш-менш стабілізували і зупинили. Досить довго лінія покровського відтинку зберігається. Локально тільки змінюється і продовжує, в принципі, змінюватися. Тут теж багато факторів – наші ресурси, їхні ресурси. Ухвалені рішення», – зазначив Роман Погорілий.
Лінію фронту на околицях Покровська українські військові стабілізували приблизно у січні, і відтоді фронт інтенсивно не рухається. Але спроби просування є постійно, розповідає оператор FPV-дрона 68-ї окремої єгерської бригади ЗСУ з позивним «Девольт».
«Мопедами підвозять штурмові групи – на дальній відстані. А потім «посадками» підходять-підходять і підходять. Вичекати цей момент, коли вони вилізуть, до води підуть чи ще щось. Щоб максимально його знищити, цього ворога, – розповідає військовий. – Бо в мене таке відчуття, що вони там, у тих бліндажах, розмножуються. Бачиш – заходить 3-4 людини. Потім вб’єш тих 3-4 людини, а вони ще там є. Де вони беруться?»
У мене таке відчуття, що вони там, у тих бліндажах, розмножуються«Девольт»
«Девольт» уперше повернувся на позицію в Покровськ після поранення – у середині березня FPV-дрон противника влучив у машину під час ротації.
«Рука не дуже добре функціонувала, але зараз уже все нормально. А побратим був один важкий. І всі думки були там – аби він вижив. Як я і казав – дуже близькі всі один одному, дуже прив’язані. Думав, аби він дотягнув до евакуації. Надавали допомогу, звичайно. І крили нас усім – хотіли добити. Але, як бачите, не вийшло в них. Ти розумієш, що це далеко не перемир’я», – каже «Девольт».
Часом розмову із бійцями переривають команди офіцерів злітати – чергових два піхотинці противника помітили в районі мосту. Боєць із позивним «Тихий» раз у раз піднімає дрони в повітря. Каже: готовий літати стільки, скільки треба, адже розуміє, що таке окупація – на непідконтрольній Україні території в нього залишається батько.
«У 2022 році він приїхав до мене навідати онука – якраз у мене син народився. І після того я його… Він поїхав – якраз за тиждень до повномасштабної війни. І, на жаль, він не має змоги звідти виїхати. Тож я розумію все це. І відчуваю. Я не веду рахунок, якщо чесно – ні вбитих, ні трьохсотих (поранених російських військових – ред.), ні скільки вильотів. Стараємося працювати – давати результати. Треба якось відстоювати наші території».
У квітні цього року в українському оперативно-стратегічному командуванні «Хортиця» заявили, що під час окупації одного квадратного кілометра української території російська армія втрачає 146 солдатів, один танк, дві бронемашини та чотири з половиною гармати.
Угруповання військ «Хортиця» відповідає за оборону Харківської, Луганської та Донецької областей.
«Як Росія бачить цю ситуацію? Навіть попри те, що вона не може досягти швидких проривів, а її наступ дуже поступовий, тренд такий, що Україна втрачає території. А Росія втрачає лише людей і техніку, які вона все ще може замінити. У Кремлі вважають, що життя простих росіян у такій війні, де вони впливають на архітектуру безпеки всієї Європи, означає дуже мало. Тому цілі росіян зрозумілі – і вони самі усвідомлюють, що дуже сильно виснажили Україну», – вважає OSINT-дослідник Black Bird Group Еміль Кастехельмі.
Цілі росіян зрозумілі – і вони самі усвідомлюють, що дуже сильно виснажили УкраїнуЕміль Кастехельмі
За даними DeepState, який аналізує зміни на лінії фронту, за п’ять місяців цього року Росія окупувала майже 1300 квадратних кілометрів української території. У травні – понад 400, що є найбільшим показником за рік.
Проблеми з обороною виникають у районі траси Покровськ – Костянтинівка, а також на кордоні з РФ в Сумській області. Українські війська активно намагаються стабілізувати ситуацію на цих ділянках.
«Я не можу розповідати деталей – хто застосовується, що, як і куди. Але, звичайно, залучаються нові підрозділи. Додаткові. Підтягуються сили. Сильніші, які мають свої додаткові засоби і ресурси. Це й активізація роботи дронарів, які здійснюють ураження по ворогу. Тобто це додаткові сили. Додаткові ресурси і стабілізація… Мається на увазі: спочатку зупинити ворога, зупинити натиск, обламати його спроможності, потім стабілізувати обстановку, взяти її під контроль, вибудувати позиції, утримувати їх, мати достатній ресурс на всі випадки життя. І за можливості відтісняти ворога. Але це вже в далекій перспективі», – зазначає Роман Погорілий.
Станом на середину червня російська армія продовжує просування на різних ділянках фронту. За два тижні літа площа окупації зросла ще на понад 250 квадратних кілометрів.
Це може прозвучати жорстоко, але українцям складно знищувати достатньо росіян достатньо швидкоЕміль Кастехельмі
«Спосіб, у який Росія використовує свої сили, дозволяє їй тривалий час продовжувати атаки. Це може прозвучати жорстоко, але українцям складно знищувати достатньо росіян достатньо швидко, щоб виснажити їх настільки, аби ті втрати призвели до втрати наступального потенціалу надовго. Тому після моменту стабілізації росіяни зазвичай продовжують наступ», – пояснює аналітик Black Bird Group Еміль Кастехельмі.
Останніми місяцями російська армія для штурмів дедалі частіше використовує швидкохідний транспорт – легкові автомобілі чи мотоцикли. Вони зовсім не захищені від боєприпасів, але швидкість часом дозволяє проскочити першу лінію української оборони і створити загрозу в тилу – на карті ці вклинювання з’являються досить часто. І далеко не завжди українським військам вдається їх зрізати.
«Це залежить від того, як складається обстановка, як вибудувані позиції, хто перебуває на тих позиціях. Тому що кожна позиція – це людина. А кожна людина – це індивідуальне бачення, мислення, сприйняття ситуації. Це засоби, які можна застосувати. Це інформація, яка йде і горизонтально, і вертикально. І дуже часто бувають випадки, коли є такий прорив, але не доповідається про те, що є такі прориви. Це ресурси, які в нас є. А московити ж контролюють усі ці моменти. Тільки ми підготуємо десь такі кроки – вони ж теж реагують», – пояснює співзасновник і аналітик DeepState Роман Погорілий.
З поточною швидкістю просування російській армії знадобиться ще два роки, щоб захопити близько 30% Донецької області, яка нині перебуває під контролем України. Або понад п’ять років – для захоплення Запорізької області, з якої Росія зараз вимагає виведення українських військ.
Водночас лінія фронту не може повністю зупинитися – на неї впливає надто багато факторів.
«Працюють дрони, працює артилерія, намагаються діяти диверсійно-розвідувальні групи. Є спроби штурмових дій, прощупування слабких місць. І це буквально на всій лінії фронту. Немає там спокійного місця. Хоча б бодай день. Бо активізація – вона завжди є. Якщо ми говоримо про лінію бойового зіткнення – є ділянки, які можуть довгий час не змінюватися, бо там є сталі позиції, наші військові все контролюють, у ворога немає достатньо ресурсів – і воно залишається [стабільним]. Зазвичай – це південь. Ми бачимо дуже багато ділянок на півдні, які довгий час не змінюються», – каже Роман Погорілий.
Українські сили оборони докладають зусиль, щоб зупинити російське просування. І в сухій статистиці захоплені Росією українські землі у 2024-му та за п’ять місяців 2025-го – це менше 1% від загальної території України. У реальності ж війна на виснаження – це зруйновані міста й села, втрачені домівки й долі, загиблі або покалічені люди – як військові, так і цивільні. І прогнозів, як розгортатимуться бої в найближчі місяці, не дає ніхто.
Форум